Вшановуючи багатовікову історію українського державотворення та виховання поваги до державних символів, сьогодні, 23 серпня, у переддень 30 – ї річниці Незалежности України, вся країна відзначає День Державного прапора України.

Блакитний, як небо та жовто-золотистий, як українські пшеничні поля Державний стяг – знаходиться на емблемі нашої служби – Західного міжрегіонального головного управління Держпродспоживслужби на державному кордоні.

Галичани пишаються першими історичними згадками про поєднання на гербі міста Лева, сина Короля Данила Галицького, символічних для країни кольорів – жовтого лева на блакитному тлі.

Галицькі сині корогви із золотим левом, що спирається на скелю, згадуються, також в одній із найбільших в історії середньовічної Європи воєн – Грюнвальдській битві.

Під час європейської «весни народів» спробу утворити прямокутний прапор із жовтого та блакитного кольорів, було зроблено першою політичною організацією на Галичині – Головною Руською радою, яка була створена підчас революції в Австрійській імперії для оборони прав українського населення. Так, у червні 1848 році з ініціативи Ради на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор.

Та лише 22 березня 1918 року синьо-жовтий офіційно визнаний Центральною Радою, як стяг Української Народної Республіки. Цього ж року 13 листопада Українська Національна Рада у Львові проголосила синьо-жовтий стяг державним прапором Західноукраїнської Народної республіки.

До десятої річниці Листопадового чину в листопаді 1928 року у Львові над собором св. Юра українські активісти вивісили синьо-жовтий прапор з написом «УВО». Пізніше, так само, вчиняли і ОУНівці, послуговуючись червоно-чорним та національним прапорами.

На початку 1930-х років з’явився гимн ОУН, де є слова: «Під синьо-жовтим прапором свободи з’єднаєм весь великий нарід свій».

Другий Великий Збір ОУН у квітні 1941 року визнав синьо-жовтий прапор національним державним українським прапором. А влітку цього ж року націоналістичні та національні прапори майоріли в селах під час проголошення Акта відновлення української держави.

Одним із символів українського національно–визвольного руху XX сторіччя для багатьох був і залишається лідер та провідник руху в Західній Україні – Степан Бандера. Серед багатьох версій походження його прізвища, у романських мовах досі це слово вживається у значенні “прапор”, “хоругва”. Таке ж значення побутувало в Західній Україні. Прізвище «Бандера» стало одною з неформальних назв Львова – «Бандерштадт», тобто «місто Бандери, місто Прапор».

Іван Патриляк - доцент історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка сказав про Степана Бандеру: «Єдина стратегічна і основна його позиція була спрямована на боротьбу за здобуття української незалежності. Навіть коли було знищено підпілля України, Бандера все ж залишався знаковою постаттю і обличчям української держави, внаслідок чого його ліквідували... Бандера виконав місію національного прапора і символом прапора залишається досі…».

26 квітня 1989 р. у Львові під українським прапором проходив мітинг пам'яті Чорнобильської трагедії, а 3 квітня 1990 року над Львівською міськрадою знову з’явився жовто-блакитний.

З 2004 року вся країна відзначає День Державного прапора України. Щоби сьогодні вільно майорів наш жовто-блакитний стяг, ми повинні бути гідні пам’яті багатьох поколінь українців, які відданою працею, подвигами та ціною власного життя творили славу і велич нашої держави.